Дата: Субота, 21.01.2012, 18:00 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 68
Статус: Offline
Заварювала чай натхненно – як жертовний ритуал Вивершуючи. Гейша мрій твоїх дозріло-медоносних. Схвильовані листки кленові і смутних чекань вокзал, Де сонна скерцо тінь кружляє, розтікаючись волоссям.
Цей день – лиш ієрогліф. Перлами лягав на кімоно, Вплітався кардамонно стрічкою парчевою у коси. На відстані зорі плакучої на Схід твоє вікно… Спокушена не яблуком бажань, а казкою у росах,
Заварювала бурштиново-згірклий чай. Як Інь і Янь. Замріяно ловила місяця крило. Складала в стоси Всі спогади про літо, плавила вогнем вітраж бажань, Ступаючи на килимі граційно і пантерно-босо.
Сама у рай. І сум зітхань.. Дощило серце... чай. І осінь…
Дата: Неділя, 22.01.2012, 08:46 | Повідомлення # 3
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
ох, Сянко, і крутонула ж. відчувається така потужна енергетика, що аж стугонить з вірша.. а ти її у такий розмірений ритм гейші вплела... і картина яка! це ж аплікація на корку чи я помиляюся?) а вірш чудовий... Мрії збуваються ! :)
