Олдр_Де | Дата: Субота, 21.04.2012, 14:41 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| (Задумливо дивлячись на дешевий портретик якості "Союздруку")
Подивлюсь на усміхнений ленінський лик - І укотре йому шанобливо вклонюся. Поважати дорослих я змалечку звик. - Ти його жовтеня, - жартувала матуся...
(Декорація від'їжджає. Я теж. Тишу освячують арфи. Скільки театрів з оркестрами - стільки і полонезів. Декламую. Мене знімають на ю-туби)
Півсторіччя минуло. А вже й захисник, А за ленінську спадщину щиро боюся. Не один в Україні вже пам’ятник зник. Їх ламають, немов оковирне галуззя.
(Сивію на очах. Сивина - це ознака внутрішньої драми).
Заправляють усім політичні ділки, І встановлюють владу свого лиходія. Всенародним кумиром був Ленін-таки, Не смоктав із народів він їхні соки. І на чудо якесь оживає надія - З днем народження нині співпали «гробки».
(Народ у коливанні. Одна частина славить, друга плаче, третя не славить і не плаче. Вона не бачила цієї вистави)
2012, сьогодні.
Не існує однаково зрозумілих речей
|
|
| |