| Олдр_Де | Дата: Субота, 21.04.2012, 14:41 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| (Задумливо дивлячись на дешевий портретик якості "Союздруку")
Подивлюсь на усміхнений ленінський лик -
І укотре йому шанобливо вклонюся.
Поважати дорослих я змалечку звик.
- Ти його жовтеня, - жартувала матуся...
(Декорація від'їжджає. Я теж. Тишу освячують арфи.
Скільки театрів з оркестрами - стільки і полонезів.
Декламую.
Мене знімають на ю-туби)
Півсторіччя минуло. А вже й захисник,
А за ленінську спадщину щиро боюся.
Не один в Україні вже пам’ятник зник.
Їх ламають, немов оковирне галуззя.
(Сивію на очах. Сивина - це ознака внутрішньої драми).
Заправляють усім політичні ділки,
І встановлюють владу свого лиходія.
Всенародним кумиром був Ленін-таки,
Не смоктав із народів він їхні соки.
І на чудо якесь оживає надія -
З днем народження нині співпали «гробки».
(Народ у коливанні. Одна частина славить, друга плаче,
третя не славить і не плаче. Вона не бачила цієї вистави)
2012, сьогодні.
Не існує однаково зрозумілих речей
|
| |
| |
