|
|
|
Святковий вірш
| |
Олдр_Де | Дата: Вівторок, 17.04.2012, 13:59 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| У одній з робітничих колон З ветеранами мертвих заводів Я до Леніна йшов на поклон. А до Щорса, наплакавшись, потім.
Їм відомо, як ми живемо - Їхні душі спускались до мене. І для них, як на оці більмо, Різномасті партійні знамена.
В діалогах минало півдня… Лінувався я вище залізти. По «мобілці» шукала рідня, І тягнули з коня сталіністи.
А на заклики «Но пасаран» Озивалася тиша луною, І знаходивсь якийсь ветеран, Що збирався залізти за мною.
Транспарант я збирав у рулон, І бульварами плівся додому Без оркестрів, пісень і колон - За святковою ложкою брому.
2012, сьогодні про торішнє.
Не існує однаково зрозумілих речей
|
|
| |
лелека | Дата: Вівторок, 17.04.2012, 14:51 | Повідомлення # 2 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Отаке то щастя було! -----------------
Віктор Вовченко "Велика дяка"
За успіхи в змаганні колгосп преміювали «Волгою», «Москвичем» та мотоциклом. На загальних зборах колгоспників представник району з неабияким пафосом оголосив, що «Волга» дістається голові правління, «Москвич» — його заступникові, мотоцикл — агрономові. Насамкінець, звертаючись до присутніх у залі, сказав: — А вам, добрі люди, наша велика дяка! Усі зааплодували. Аплодував і узбек-баштанник, водночас цікавлячись у сусіда: — А що воно таке, «велика дяка»? — Ти віслюка бачив? — почув від того. — Бачив. — А хвоста в нього бачив? — Бачив. — Так вона вдвічі більша.
|
|
| |
Олдр_Де | Дата: Середа, 18.04.2012, 11:48 | Повідомлення # 3 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Поділити ту автотранспортну нагороду на усіх колгоспників все одно б не вдалось. Крім цього, могло не вистачити грошей, якщо навіть довелось би створити групи. Наприклад, одна бригада гуртом розраховується за першу автомашину, друга - за другу і т.д. Я маю певні сумніви у тому, що та нагорода дісталась безкоштовно. Скоріше за все, голова правління, його заступник і агроном отримали якісь чеки чи абонементи, які надавали їм щасливу можливість придбати вищезгадані предмети розкоші у позачерговий спосіб. Черги мали місце у часи СРСР. Вони відігравали роль якогось упорядника, який вирівнював соціальну безкласову нерівність, практично усуваючи її. Виходячи з цього, велика подяка у даному випадку була самою дієвою премією. Єдине, що автор оповідки не висвітлив, це питання грамот і записів у трудові книжки про цю велику подяку. До речі, а де перехідний вимпел переможця соціалістичного змагання? І про це - ні слова. Історія нагадує вигадку-наклеп на минулу владу - владу робоітників, селян і трудової інтелігенції першої радянської держави на усій земній кулі. До речі, жити у цій державі - це досить висока честь і нагорода. :yes:
Не існує однаково зрозумілих речей
|
|
| |
лелека | Дата: Середа, 18.04.2012, 15:52 | Повідомлення # 4 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Сон рябої кобили! Носталгія перетворюється в рай. А ось це, то ми таки дістали у спадку-
Совєтська власть научит красть! А ось ще про добробут і честь- ----------------------------------------------------
Газети треба читати На зборах розповідав приїжджий агітатор понад годину, як КП і совєтський уряд турбуються про добробут трудящих, як посилено будуються мешкання для них. - Наприклад, за короткий час поблизу мосту виросли два величезні мешканеві блоки, – сказав він. Один робітник заперечив: - Двічі в день, йдучи на роботу й з роботи, я проходжу мостом, але ніяких будинків там не бачу. - Про те вже давно в газетах було написано! – тримаючись свого, сказав агітатор. – Газети треба читати, товаришу!
|
|
| |
|
|