Sametoia | Дата: Четвер, 15.12.2011, 18:23 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
| Ніч така схожа на тебе чимось (може очима?)... Підсвідомо сприймаєш її, як рідню: зрештою, ніч - це поважна причина завтра новому відбутися дню. Скільки ж ти їх, отаких, осилив, скрипку обнявши, боячись "рипнутись"? Хилиш у сутінках голову сиву... Якби ж іще й сморід, що так вже набрид, не тис на розримовану, зранену душу! Гадаєш, виповзеш по смичку знову з потоптаності у грядуще? Мав би релігію "більш гнучку", просто списав би свій страх на Бога (ну, додалось би страждань Богу ще)... Та поставатимеш знов із "нічого" зрадником радості, зрадженим вщент музою, думкою, домом і музикою! Струни, як бруд, між долонь протечуть... Здивуєшся: "Наче ж, натхнення, обузу твою сховав в підсвідомість? Проте - чути!" А руки манитимуть вже із розпуки, з розлуки, з розхлюпаної біди, у рідну "рутину" ліричні звуки (здавалось, утрачені назавжди!)...
|
|
| |
Анатель | Дата: Середа, 25.01.2012, 14:09 | Повідомлення # 2 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
|
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |