| Anna_D | Дата: Середа, 21.12.2011, 19:42 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 27
Статус: Offline
| Сто грамів блюзу
Я прийду любий, до тебе,
На край світу, хоч на небо,
Я візьму з собою каву,
Пару книжок і гітару.
Ще візьму з собою трохи блюзу,
Бо блюз – це чистий сум, як чистий спирт
І джазу, але трохи більше, бо джаз дає сили жити.
Бо музика надихає любити.
Любити без смутку,
Любити без жалю
Любити без болю,
Коханого, світ, чашку чаю…
Не можу, не вільна…
Я вибачаю!
Я завжди його вибачаю!
Він не мій. Він ніколи не буде моїм.
Він не хоче бути чиїмось.
Він зі мною лише коли
Я приймаю його таким.
Коли я не вважаю його моїм.
Але й не вважаю його чужим.
Коли я його відпускаю –
Лиш тоді він мені близький.
Вибачаю. Я завжди його вибачаю.
Дратуюся, злюся, шукаю…
Знаходжу його і… вибачаю.
Я думаю, що кохаю.
Я не можу його не шукати,
Та його не можливо знайти.
Я не можу БУТИ і не кохати,
Я не кохати і просто піти.
А я хочу його усього.
Я хочу, щоб він був моїм.
Увесь - від волосся до п’яток.
Я хочу його кохати.
Я хочу про нього турбуватись.
Я хочу про нього піклуватись.
Я хочу в обіймах тримати.
Тримати його і не відпускати.
Він не може комусь належати.
Я не можу його не мати.
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Субота, 28.01.2012, 00:07 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| от я би тут повідтинала трошки зайві можу-не можу і залишила саму суть соковитого і густого блюзу....)
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
