Дата: Неділя, 28.10.2012, 00:04 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Перевірені
Повідомлень: 4
Статус: Offline
Вони поклали на стіл сало на провощеному папері. Сало було таке біло – рожеве, Таке чудове, Як травнева хмарка. Я відчув як мене переповнює Власна слина. Вони поставили пляшку на стіл. Пляшка була прозора, Мов ранок в моєму дитинстві. Мій кадик рефлекторно здригнувся. Вони дістали з торби кружальце ковбаси: Таку ковбасу робила моя бабуся. Як же вона пахла! Так пахне мрія про статок. «Це все мені»? - спитав я. «Тобі», - сказали вони. І також спитали: «Ну, що скажеш»? Я нічого не став говорити, Витяг з горла свій голос, Неприємний надтріснутий голос, І віддав. А потім витяг з кишені хустину, Зав’язану вузликом хустину, Розгорнув на столі. В хустині лежала гідність, Моя засмальцьована гідність, Моя закоцюрблена гідність. «Бонус». – кинув недбало.
