| bopole | Дата: Середа, 11.04.2012, 04:23 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 22
Статус: Offline
| Не сідала писати вірші,
Бо боялась сумних рядків,
Я тікала від правди і слів
Я літала від власних снів.
Шепотіли в тих снах комиші...
І в тім шепоті ніжність лунала
І була там вірність птахів
Я впізнала запах лісів,
Мальовничих твоїх берегів,
До яких у тих снах припливала.
У полоні ілюзій жила
І чеканням себе тамувала
Як же сильно його я кохала,
Що так довго у муках чекала,
Та для нього себе берегла.
І нехай день за днем поспішає...
Коли серце пришвидшено б'ється,
Мов барвінок, кохання там в'ється,
Коли він в почуттях зізнається -
Назавжди це у пам'ять вростає.
|
| |
| |
