bopole | Дата: Середа, 11.04.2012, 04:23 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 22
Статус: Offline
| Не сідала писати вірші, Бо боялась сумних рядків, Я тікала від правди і слів Я літала від власних снів. Шепотіли в тих снах комиші... І в тім шепоті ніжність лунала І була там вірність птахів Я впізнала запах лісів, Мальовничих твоїх берегів, До яких у тих снах припливала. У полоні ілюзій жила І чеканням себе тамувала Як же сильно його я кохала, Що так довго у муках чекала, Та для нього себе берегла. І нехай день за днем поспішає... Коли серце пришвидшено б'ється, Мов барвінок, кохання там в'ється, Коли він в почуттях зізнається - Назавжди це у пам'ять вростає.
|
|
| |