| bopole | Дата: Середа, 11.04.2012, 02:47 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 22
Статус: Offline
| Тамбур, напоєний димом,
Ніч по той бік вікна.
Сон загубивсь... Яким чином?
Добре, що хоч не одна.
Місяць яскравий сховався
Світять лише ліхтарі,
Що душу мою зігрівають
На цій холодній землі.
Душно в нічному вагоні,
Вітряно в серці чомусь...
Звуки ловлю монотонні
І думаю, що повернусь.
В місто з казковим минулим,
В місто бурхливих пригод.
Туди, де моя батьківщина,
Туди, де немає незгод.
Натомість залишила місто,
Де сльози мої пролились,
Де вперше я покохала
І з хлопцем гуляла колись.
Було там бурхливе кохання,
Емоції через край...
Були там душевні страждання.
Чи пекло було то, чи рай?
В плацкарті зі мною сусіди,
Які ще й досі не сплять.
У місто майбутнього їдуть,
З жагою про все гомонять.
А я вже, здається, блукаю
У снах чи в думках своїх
І навіть не пригадаю,
Як звук монотонний цей стих.
|
| |
| |
