| bopole | Дата: Середа, 04.04.2012, 00:57 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 22
Статус: Offline
| Він іде своєю дорогою...
Гордо йде й не озирається.
Він простує, але з тривогою,
Що в душі його озивається.
Він не скориться, звісно, й не викаже,
Як всередині все розривається,
Як з думками своїми він бореться -
Таємницею все це лишається.
День за днем проминає, і плине час.
Зупинити б - не зупиняється...
Його голос юнацький вже гордий бас,
А він все ще із масками грається.
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 04.04.2012, 01:05 | Повідомлення # 2 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Непогано, але всі рими однотипні, іменники з іменниками в однаковій формі, дієслова з дієсловами. То не дуже добре і в сучасній поезії не надто вітається... а ще є? 
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
Повідомлення відредагував Анатель - Середа, 04.04.2012, 01:07 |
| |
| |
