Дата: Вівторок, 13.12.2011, 19:45 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 6
Статус: Offline
я вийду з осені в пожовкле місто N, що кутає у сніг родимі вади. воно змінило тисячу імен. та не дає йому спокою ген безрідності. це місто – безпорадне.
втікають вени перелякано з-під ніг і тоншають під шкірою до нитки. я намагаюсь вижити між них, боюся дихати, бо кожен видих-вдих, здається, наче був нераз у вжитку.
тебе тут страчено. я бачила твій слід. над ним жебрачка тихо шепотіла, хапливо затирала кільця літ. і порожньо було, смертельно біло... я обернулася, а ти впізнав і зблід, коли зима добралася до тіла.
Дата: Понеділок, 30.01.2012, 19:43 | Повідомлення # 6
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
Quote (зоряна)
я обернулася, а ти впізнав і зблід, коли зима добралася до тіла.
Просто здорово)
...Стояли у затишку сутінок хліву, Шептались, шукаючи вірні слова. І раптом , незримий хтось трохи наліво Від ясел на мить відхилив звіздаря, І той озирнувся: з порогу на Діву Дивилася пильно Різдвяна Зоря...
трохи готики)) дякую!