| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 00:34 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Я сяду під зірку сусідню – аби недалечко,
Дивитимусь нишком як ти наливаєш у чашку
Холодне і біле, мов сніг, молоко із глечика,
А потім відкинеш на лавку сорочку клітчасту.
І я простягну тобі вечір із флоксами, наче
Для потиску руку. А ти засмієшся в жменю.
Розтулиш долоню – а сміх утече й заплаче
Густим зорепадом і згубиться між ячменю…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Степівчанка | Дата: Неділя, 11.12.2011, 00:40 | Повідомлення # 2 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Сподобався вірш! Гарні образи!
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 20:09 | Повідомлення # 3 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Дякую!
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| krabat | Дата: Неділя, 11.12.2011, 22:46 | Повідомлення # 4 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
| Анатель,
)...дуже навіть дуже, Наталю )))
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Понеділок, 12.12.2011, 01:08 | Повідомлення # 5 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Муррррсі 
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
