Дата: Неділя, 11.12.2011, 02:25 | Повідомлення # 1
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
Десь у Темряві Для Одного Сивий бог у біленькім светрі Намагається винайти світло, Доки в чашці холоне кава. Богу випало бути богом, Бог хотів полювати вепрів, Чи писати про Біле Ікло, Чи зіграти у Куросави. Богу конче потрібні води, Богу конче потрібна суша, І щоб обов’язково трави, І щоб ще щось дрібне і смертне. Бог вдоволений. Бог відходить. Бог виймає з кишені душу. Бог виліплює їй оправу. Бог закурює люльку. Смеркне. Ars longa, vita brevis.
Дата: П`ятниця, 23.12.2011, 02:49 | Повідомлення # 7
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
колись мені один товариш казав, що вся сила вірша - в останньому рядку, ото й стараюсь тепер)))))))))))))) хоча, насправді, воно пишеться само, як не вигадую, а напишу лише те, що захоче написатись)))) Ars longa, vita brevis.
