| Анатель | Дата: Субота, 10.12.2011, 23:08 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Обірветься останній промінь повні.
Гортанна тиша, змішана з пітьмою
Сочитиметься крізь зіниці. Зовні
Ні я, ні ти – ні зойком, ні рукою
Не смітимемо надколоти бога,
Що зліплений Ніким з рудої глини,
Але з очей стікатиме до нього
Холодне марево, Ніщо, котре поглине
Його. І розплетуться наші руки,
В судинах чорних темрява проклята,
Заклекотавши, закипить… Від звуку
Того прокинеться Ніхто і вп’яте
Замісить глину…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
