Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:57 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Весно моя, вимріяна болем, Ще по кризі ходять холоди, Але чується, як сонним полем Ти біжиш струмочками води. Стелишся димами понад села, Гладиш моє стомлене чоло… Веснонько, печаль моя весела, Наче й зим ніколи не було, Наче й не вкрадалися завії У ліхтарно-сиві вечори, Наче ми живі… душа… німіє… …говори зі мною… говори…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |