Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:47 | Повідомлення # 1
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
Набубнявіло небо дощем. Не впусти моїх рук, не впусти. Чуєш: осінь навшпиньки ходить І колише очерети. А з її золочених очей Двоє дивляться – я і ти. Обійми мене… тихі води Срібно падають з висоти… Ars longa, vita brevis.
