Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:33 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Ти прийдеш нізвідки. Розірвані мешти скуйовджених хмар Відкриють нагі небеса і виллються в дощ. З обмерзлої квітки Зірветься у прірву сльоза. На вівтар Осіннього міста впаде твоя тінь. І отож, Ти прийдеш нізвідки. І янголи з пабу на розі двох «П» Наллють собі кави чи візьмуть коньяк. І до дна. Відстукає чітко Годинник на вежі четверту. Тепер, Коли ти прийшов, я не питиму більше одна.
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |