| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:33 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Ти прийдеш нізвідки.
Розірвані мешти скуйовджених хмар
Відкриють нагі небеса і виллються в дощ.
З обмерзлої квітки
Зірветься у прірву сльоза. На вівтар
Осіннього міста впаде твоя тінь. І отож,
Ти прийдеш нізвідки.
І янголи з пабу на розі двох «П»
Наллють собі кави чи візьмуть коньяк. І до дна.
Відстукає чітко
Годинник на вежі четверту. Тепер,
Коли ти прийшов, я не питиму більше одна.
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
