| Анатель | Дата: Субота, 10.12.2011, 23:04 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Вавилон розпорошених душ,
Не поглинь, не полиш, не одвергни!
Десь за рогом відхаркує мрії
Волоцюга п’ятнадцяти літ…
Оркестрова надпафосна туш
Підминає під себе верби,
І від жаху заціпеніє
Бетоновано-сірий світ.
Затуляються мушлі чекань,
Зуб за зуб, чайові за чемність.
Нетерпляча, червоногуба,
У спортивне чуже авто…
Не згуби, не забудь, повстань,
Розпорошена нескінченність…
Вавилон… в оркестрових трубах
Не почує тебе ніхто…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
