Анатель | Дата: Субота, 10.12.2011, 23:04 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Вавилон розпорошених душ, Не поглинь, не полиш, не одвергни! Десь за рогом відхаркує мрії Волоцюга п’ятнадцяти літ… Оркестрова надпафосна туш Підминає під себе верби, І від жаху заціпеніє Бетоновано-сірий світ. Затуляються мушлі чекань, Зуб за зуб, чайові за чемність. Нетерпляча, червоногуба, У спортивне чуже авто… Не згуби, не забудь, повстань, Розпорошена нескінченність… Вавилон… в оркестрових трубах Не почує тебе ніхто…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |