| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:17 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Це плесо небесне підпалене сонцем. І я
Чудні письмена вороння перечитую нишком.
Коли ти гортатимеш цю недописану книжку,
Знайдеш поміж літер моє оніміле ім’я –
Даси його ворону. Потім осядеш на ліжко,
Як перша роса на м’яку і холодну траву.
Покличеш мене. Безіменно, самими руками.
Повз холод землі, попри мохом порощений камінь
Почую твій поклик і всупереч всім оживу,
Впустивши терновий з купальськими поруч вінками…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
