| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:12 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| В маринадах дощів п’яний жовтень і пряне вікно
Золотавого світла. У діл простилається тиша.
Сива Парка не нитку пряде – тче важке полотно,
На якому маляр чорно-білу парсуну напише.
А в саду грушопад. І півзливи, бо пів протекло
Крізь мовчання твоє і у трави лягло письменами.
Б’ється крилами гілка у золотосяюче скло.
Ти відчиниш вікно і вона проросте межи нами…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
