| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 00:43 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Що ж за ніч то така,
Що від болю хотілося плакати?
Допливали хвилини до першо-осіннього сну…
Я тримала в руках
Твою душу, роздерту на клаптики,
Ти топив у вині чи то істину а чи вину.
Обривалися струн
Голоси, що обох нас оплакали.
Ти тримав у руках мою долю, закуту у скло.
Я на тисячі лун
Розбивала пророцтво оракула,
Що обом напророчив того, що в обох не збулось.
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
