Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 00:43 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Що ж за ніч то така, Що від болю хотілося плакати? Допливали хвилини до першо-осіннього сну… Я тримала в руках Твою душу, роздерту на клаптики, Ти топив у вині чи то істину а чи вину. Обривалися струн Голоси, що обох нас оплакали. Ти тримав у руках мою долю, закуту у скло. Я на тисячі лун Розбивала пророцтво оракула, Що обом напророчив того, що в обох не збулось.
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |