Середа, 19.06.2024, 22:09
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Потрет №0 - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Rudnicki  
Потрет №0
RudnickiДата: Субота, 21.01.2012, 14:34 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 58
Статус: Offline
Потрет №0, або Пустопорожній сум

"Добирати слова, котрі вітер все рівно розвіє,
Обривати з дерев перламутрові бризки дощу,
І сміятися, так, без причини, але до плачу,
.............................................................
Порожнеча. Недопалок. Осінь. Андріїв узвіз.
Волоцюга у вицвілій і пошматованій робі
Підбирає слова, що бруківкою котяться вниз…

"Ще навіть п’ється, як дишеться й очі не хворі..."

"Залишайся собі серед свого смішного полону,
Може хтось і про тебе колись щось путяще напише...
.......................................................................
І кричатиму п’яно про щастя, заковане в стронцій...
Надриватиму біль, наче землю розбурканий пагін..."

"Десь у Темряві Для Одного
Сивий бог у біленькім светрі
Намагається винайти світло,
Доки в чашці холоне кава.
Богу випало бути богом,
Бог хотів полювати вепрів,
Чи писати про Біле Ікло,
Чи зіграти у Куросави.
Богу конче потрібні води,
Богу конче потрібна суша,
І щоб обов’язково трави,
І щоб ще щось дрібне і смертне..."


(Н. Клименко)

"Старенький Бог, якому все це - пох...й"
(І. Римарук)

* * *
Доходити до ручки (чи то пак скоріше - до «клави»)
Коли сум розіллється з манірно роздряпаних ран
І чавити із себе сльозу - без перерви на каву
І у позах естетних кидать косяки, мов аркан

І готично-художньо-фігурно так руці ламати
Голосити до Бога, котрому давно все вже «пох» -
Що за светри носити і в кого в мультфільмах зніматись
На дозвіллі, створивши людей, динозаврів і блох

І слова чиїсь давні тулити докупи й навпомацки -
«Ці хрести», «ці зірки», ворожіння долоні і крівцю -
Мов бомжацьку самокрутку, зліплену із недопалків,
Десь підібраних межи каміння на чорній бруківці

І самій в те повірити, ніби й щось справді болить,
І носитись із тим ніби-болем на електровінику,
З муркотінням набитись на жалість, улучивши мить,
А як стане все ясно - дістати усіх і без винятку

І - в дешевий генделик - бухарикам цвікати в очі
(Де поет - ще поет, але жінка - умовно лиш жінка)
Може, хтось і про неї колись щось путяще настрочить
У дипломній чи хоч в курсовій (10 грн сторінка).

(5-6.12.2009)


Полонених не брати!
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2024
Економічна освіта