Rudnicki | Дата: Субота, 21.01.2012, 13:58 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 58
Статус: Offline
| Пане гетьмане
Рапорт чернігівського хорунжого, ротмістра Ніжинської панцирної хоругви Юрія Ястшебєц-Рудницького. Київ, Доба Третього Гетьманату, 2100-надцятий рік поза нашою ерою, 96 мартобря
"Генерал! Наши карты - дерьмо! Я - пас" (І. Бродський)
Пане гетьмане! Прошу прийняти відставку. Обхідний вже підписаний. Шаблю, коня, яничарку І сідло, і пірнач, і посвідчення – все, як належить, здаю. Я служив бездоганно. І певно іще послужити Я би міг. Але тиск, аритмія, одишка... І діти Підросли вже без батька й питаються, де я у біса живу
Й чи живий взагалі. Про моє існування Їм нагадують лише портрет мій, перерахування Грошового довольства щомісячні, пам’ять про давній візит Колискова бабусина в хриплім моїм виконанні. А дружина моя посивіла від туги й чекання Доки я нарізав тута дантові кола й коптив білий світ.
Пане гетьмане! Хлопству начхати на волю – Ну, принаймні, на нашу із вами. Набридли до болю Їм піар наш, обІцянки, захлані пропагандисти-старці – За московську границю тікають від мобілізації Забиваючи все, що можливо, на нас, і на націю, Закладаючи в дружби народів фундамент свої камінці
Нам та дружба ікнеться іще через роки. Ale teraz nie chodzi o to*. Проминули всі строки, А ми досі тут човпимось то за корито, то за булаву. А тим часом курс таляра падає, злотий буксує, Гріш литовський просів – далі нікуди. Господа всує Поминатимем знову без газу і лаятимемо Москву,
Пане гетьмане - щойно ударять морози. Але й це – півбіди. Бо людина й не те ще виносить Тут – системна помилка. Конфлікт різних версій. Така се ля ві: Промінявши пшеворські мечі на трипільське череп’я, Поназвалися хами тутешні яфетовим плем’ям, Самі скніють і жить не дають – ані іншим, ні нам, ні собі.
Ті, кого уважали-сьми м’ясом гарматним, Хто живився за Хмеля грабунками замість зарплати, Засідають тепер в комітетах, комісіях, ліплять бюджет, І вирішують, скільки Вам дати на танки й шаблиська, Паралельно гризуться за степи і за пасовиська, І, мов лис на курник, крадькома позирають на Ваш кабінет.
Пане гетьмане! Я хочу жити удома, А не біс його де. І служити – не біс його кому, А лиш тим, хто любов’ю своєю наc гріє і дума про нас – Ось вони певно й звуться і „нація” і „батьківщина”, Ну, а решта усе – то бездарна лиш балаканина, У яку Ви й самі, сумніваюсь, що вірите. Бо вже й - не час... ---------------- *Але зараз не йдеться про те (польськ.)
(21.11.2009)
Полонених не брати!
|
|
| |