| iva | Дата: Неділя, 11.12.2011, 13:42 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Администраторы
Повідомлень: 50
Статус: Offline
| Стук-стук. Двері прочинилися, і з темної ночі увійшов до залитої світлом хати. Довгі столи вбрані під білі вишиті скатертини. За столами на дубових лавах сиділо веселе товариство і пило мед.
- Гой си веселися, радуйся, перехожий-друже!
І всі почали співати.
- Ой гаряче сонечко на зеленім листячку у росі скупалося, ой рожеве сонечко світом ходить-грається, квітам посміхається, ой лагідне сонечко колісницю гоне се, а де скрипне колесо – громовиця-блискавка пропікає небо.
Всі посідали на колісниці та поїхали слідом за сонечком, я зіскочив на одну з них та в загальному пориві емоцій та на хвилі шаленого піднесення разом з усіма виспівував:
- Летимо за сонечком, за рум’яним пристрасним відголоссям променів, косами-веселками, хмарами-лелеками, летимо.
А далеко внизу ізмарагдові луки, розірванні блакиттю Інгулу, нас побачив табун, що мирно пасся внизу, заіржав у тисячу голосів та вдарив землю у чотири тисячі копит. І від їхніх голосів зашарівся полин, а з-під копит вилетіли сузір’я нової ночі. Бризки Інгулу з-під копит коней застигли візерунком кришталевих крапель, загорілися сонячним відблиском і став в очу срібно-золотий палац для майбутніх посмішок сонцю. Але колеса колісниць зробили півоберту, і сонячний блиск полишив незвичну архітектуру, перетворивши її на холодну нордичну оселю криги та снігу німих пісень.
Колеса зробили ще півоберту, і феєрична крижана вода потекла молоком у численні горщики, відра та бутилі, а довкола молочного дзюрчання виростали малята та діди, телиці та доярки.
Але ми летіли на колісницях чимдуж далі, і всі знали вірний напрямок, і не було потреби в компасі та супутниковій навігації. Але коні в колісницях натомили ноги та перекинулися на орлів, таких здорових, як ведмеді. Помахи орлиних крил нагнали великого вітру на землю внизу, вода Інгулу стала вертикальною стіною, і в ній як в телеекрані побігли кадри минулих та прийдешніх подій. А ще я попросив показати мені Україну і побачив чорну-чорну землю, з чого засмутився, під золотим хлібом, з чого порадів. А на кожному колосочку по два янголики дбають про зерно і гойдаються під блакитно-рожевим небом. А очі їхні веселково переливаються, і хмарки на небі – то віддзеркалення їхніх оченят.
Нарешті орлиних крил стало так багато, що сонячного променю не стало видко землі, і знову ми опинилися за широкими столами світлиці.
Я згадав, що прийшов до хатини за слідами розкиданої картоплі. Гадав, що за слідами Колумба відкрию Америку, але на картоплі були відбитки пальців ромашки. Ромашка дуже сумувала, адже зрання попудрилася жовтою пудрою, у росі вимила білі пальчики, а вітерець-вістун приніс листа від коханого барвінка. На тополиному листку дрібним барвінковим почерком було виписано хрещато, що на сьогоднішній нічці слід поставити хрест, бо барвінок питиме червоне вино вечірньої зорі з другом в’юнком. Ромашка по своїй наївності вже була й повірила, але досвідчена стара верба розказала, що хлопцям не треба зопалу довіряти, і тому вона плаче все життя.
До світлиці занесли жбан води, з якого яскраво світило, авжеж, то відбивалося сонце, а в моєму келиху сонце не грало, авжеж, сонце виблискує не в кожному оці, але ним радо діляться його щасливі причетні. І розрізали відбиток сонечка на кілька частин. Моя скибка пахла конвалією.
- Доброго ранку, Оксанко!
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Неділя, 11.12.2011, 19:28 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| - Доброго ранку, Іванку ! 
яка багатозначна казка і як багато солодких і щемних спогадів навіяла...
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
