Четвер, 09.05.2024, 01:58
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Візії містечкового деґраданта - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Kolir  
Форум » ТВОРИ » Ніка Новікова » Візії містечкового деґраданта
Візії містечкового деґраданта
KolirДата: Субота, 10.03.2012, 12:49 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 20
Статус: Offline
Жити варто завжди,
помирати - завжди запізно.
В день, коли навіть Елвіс не виведе світ із коми,
я зламаюся перша – радо піддамся втомі.
І повішусь на добру згадку
на жилах міста.

Пересипані білим тальком – щоб міль не їла –
ледь прозорі дитячі спогади: флігель, холод,
незнання про хвороби розуму, світу, тіла…
Десь лишився їх ранній хміль, їх вар'ятний солод.

Елегійність міських мелодій, важких похміль…
місто ранком таке ж пропаще, як я постійно.
Нам обом до лиця і осінь, і жовтий біль,
поґвалтовані стіни, інформаційні війни…

Я, мабуть, не п’яніла б з листя і духоти,
і, мабуть, не гукала темряві: душе, душе…
Що ж ти робиш з моїм абсурдом, мій жовтню-друже?
Я, напевно, жила б весною, якби не ти.

Якось боляче знову бачити чорне тло
щиро літніх і щиро засраних рідних парків:
лавка - пляшка - а тут блювали - чиясь цигарка –
креативний ленд-арт мого покоління. Сло-

гани сірих біґбордів – їжа для тарганів,
що вповзають крізь рот і вуха у мізки, в очі.
Не чіпай їх: тоді, як ядерні прийдуть ночі,
твій тарган буде тим єдиний, хто уцілів.

Контрацепція міста – псевдо-внутрішнє радіо,
ліберали, легкі наркотики, безробіття,
і чума (ну куди без неї) хоч раз в століття:
і немає пів міста,
інші пів міста – раді.

Що за осінь…
ну звідки стільки сухого листя
на обличчях і скрізь: собаки-будинки-люди-
ліхтарі-мертвіквіти-листя-і-листявсюди…
просто всюди. в ногах, у роті…
Не зійдеш з місця;

не станцюєш на шиї мосту; забудеш суржик;
і не знайдеш у міста шлунок. Який там шлунок! –
все проходить навиліт…

Місяць на подарунок
віддирає з небес зірки і летить в калюжі

та промазує (як ведеться в подібних кінах)
потрапляє тобі у руки, шепоче, стій-но,
я чарівний, давай загадуй своє бажання.
Ти вагаєшся, потім просиш собі

так. драпу.
ні. не кохання.

[і остання]

Не ходи смітниками – всі вони кýрви кляті,
бо чомусь саме їм троянди найбільше личать.
Не дивись їм у пащі, краще заглянь у вічі,
бо вони, як і ти,
самотні на цьому святі.
 
vidokДата: Субота, 10.03.2012, 13:10 | Повідомлення # 2
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
good good
 
ЛінутяДата: Субота, 10.03.2012, 14:56 | Повідомлення # 3
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
мені близьке. Болюче і правдиве.
 
krabatДата: Неділя, 11.03.2012, 12:17 | Повідомлення # 4
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
такі часи настали....чи роки?
 
KolirДата: Вівторок, 15.05.2012, 00:10 | Повідомлення # 5
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 20
Статус: Offline
Лінутя, vidok,
дякую за увагу, друзі.

krabat, це юнацький максималістичний погляд.
насправді життя прекрасне :)
 
Форум » ТВОРИ » Ніка Новікова » Візії містечкового деґраданта
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2024
Економічна освіта