dreamscatchersv | Дата: Середа, 28.12.2011, 01:07 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 46
Статус: Offline
| моє безнадійно прокурене горло і слів-потопельників катма дістати і ніби біло, а хочу – чорно хоч Робесп’єром, а хоч Маратом
вмирати довго, повільно. сто років тягнути ноту гучну Марсельєзи і рахувати сто тисяч кроків до гріхопаду в ритмі аскези
моє безнадійно затерпле горло від поцілунків і м’ятних цукерок ти відрікаєшся від усього від запахів, дотиків, навіть кельнерок
які подавали лате та еспрессо покірно й приречено, наче весталки кохання, розлука та інші стреси для них вже готові мої катафалки
я хочу Орбіту і на орбіту щоб зорі снились мені щоночі і вимагати в архангелів звіту за чоловіче і за жіноче
за голослівне, наївне й неправильне я кожну повію хочу навчити змінити речі кимось усталені і шлях кінця змінити на витоки
моє безнадійно прокурене горло і я безсловесний чорний мураха ніжно витиму вовчим гонгом на соціум лузер і місяць невдаху. 2011.
|
|
| |