sevama | Дата: Неділя, 25.01.2015, 21:11 | Повідомлення # 1 |
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 153
Статус: Offline
| Очікування ваше не пройшло… Уже й жура перехрестилась, Як довго мама ваша снилась Коли ще й сонця не було. І ви заплющили повіки, Гадаючи що вже навіки Між нами дні пересіклись. Вони ж закінчаться колись, Як небо врожевіє цвітом, Що як вино буде розлито, Старе, невипите вино.. У душі наші, аж на дно…І ми, схмілілі, з передмістя, Тримаючи примхливі долі, Побредемо, впустивши долі Рум’янець уст і синє вістря, Що підпирає давній стрих. Що погамовано затих, Набравши зорі у кишені.Замріяна стежа до нені Петляє далі манівцями.. Латаття квіт зорить у води, І дзеркало його природи Тамує усміх і причину, Що вивела чужого сина Слова складати камінцями. 1-2.10.2014 Оксана Яблонська ( с )
|
|
| |