| sevama | Дата: Неділя, 25.01.2015, 21:11 | Повідомлення # 1 |
 Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 153
Статус: Offline
| Очікування ваше не пройшло…
Уже й жура перехрестилась,
Як довго мама ваша снилась
Коли ще й сонця не було.
І ви заплющили повіки,
Гадаючи що вже навіки
Між нами дні пересіклись.
Вони ж закінчаться колись,
Як небо врожевіє цвітом,
Що як вино буде розлито,
Старе, невипите вино..
У душі наші, аж на дно…І ми, схмілілі, з передмістя,
Тримаючи примхливі долі,
Побредемо, впустивши долі
Рум’янець уст і синє вістря,
Що підпирає давній стрих.
Що погамовано затих,
Набравши зорі у кишені.Замріяна стежа до нені
Петляє далі манівцями..
Латаття квіт зорить у води,
І дзеркало його природи
Тамує усміх і причину,
Що вивела чужого сина
Слова складати камінцями.
1-2.10.2014
Оксана Яблонська ( с )
|
| |
| |
