| marta | Дата: Неділя, 11.12.2011, 04:41 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| Музику голосу свого крізь шум впізнати міста
Думки мов звуки фарбують душу в кольори.
І був би час лише зіграти тихо й чисто.
Не скреготом тіней. Хай краще тиша до пори.
Нота висока, лагідна, часом не та здається
І пауза, раптово обірвалася струна...
Не все вдається - рветься, сиплеться чи б’ється...
Бо музика жива - щаслива, легка чи сумна...
Та тільки б не спіткало, щоб життя наприкинці
Найвищим струмом на звук цей повернувшись
“Я чую, чую” - відбилась насолода з жахом у руці
На вічно. До жаданого смичка не дотягнувишись.
Січень, 2007
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
