| marta | Дата: Неділя, 18.12.2011, 01:57 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| Мов по мінному полі ступати тихо.
Не дивитись у бік, щоб хтось в спину не дихав.
Моя посмішка – зрада, кожне слово – постріл
Закипає чи стигне... Не просте, не гостре...
Не навчитись щоб вчасно, продумано гарно,
Заплановано щиро, не дивно й не марно...
Запитати й забути в який бік від болю
Тоді жити й не жити, зіграти ролю.
Проминути слова, що дихали ствітлом.
Чи то сніг чи то попіл навіяло вітром.
Мов по мінному полі ступати тихо...
Замітає сліди. Ніхто в спину не дихав...
31 Січня, 2007
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
