marta | Дата: П`ятниця, 16.12.2011, 21:08 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| Цей вітер доторкнувся легко до чола І так нестримно захотілося додому... Туманом долу перекроєна імла Що непомітно надбавила оскому. Я зупинилась... Близькість цих воріт Мене заполонила, мов відсутність руху Накресленого та небаченого наперід. Здавалося не було сил, забракло духу... Та в захисті і затишку високої трави Ледь чутно, тихо розквітають орхідеї. Крізь мене проростає струменем живим Кожна билинка що присутністю своєю Наповнити так здатна світ. Ці сутінки прозорі Випила ніч... обличчя оросила прохолодою Й на тлі своєму проявляє теплі зорі... Життя правдивою відбившись насолодою.
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |