| marta | Дата: Вівторок, 26.06.2012, 21:19 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| 
ті метелики в шклі у просторому дзбані
на столі що у світлі посеред кімнати
у прозорості днів мерехтять і хвилюють
несподівані зграбно-красиві мов квіти живі
що на стелі і вікнах і стінах в ранковому зрізі
залишають пастельні малюнки... ті метелики
чомусь пригадалось щось інше несказане ще
а метелики крильцями лапками все шурхотять
і торкаються кожної жилки в мені...
відпустити б їх просто пустити вже зараз
зачарована видивом цим я тебе не відразу почую
не відразу побачила в затінку стін
з під принишклих повік і тамуючи подих
за мною ти стежиш та ховаєш свої відчуття
що не стануть відомі нікому
на моєму ж обличчі вловивши збентеженість
неприкриту розгубленісь що її ти раніше не бачив
щоб проникнути щоб поглибити щоб відчути
недоторкане на глибині ти шукаєш лиш щирості
до зникань замикань нетривкого чи звикну
та коли мені боляче ходитиму знов по росі
що підранок холодна... де леза травинок
впиваються й колять і ранять забираючи тугу
о якою глибинною буває вона та самотність
що одному лиш Богу відкрита... посеред ріки
на коліна опущусь щоб у водах Його розчинитись...
а метелики ві́дбитком слів немов смальта мозаїк
я про них ще колись розкажу...
ми відпустимо їх на галявині там біля лісу...
ти зав'язуєш очі мої наче слухати так буде легше
та насправді сподіваєшся погляду може сльози
неокреслене те що непевним уже не буває...
і я чую як вони розтинають ранкове повітря
як барвистість свою заплітають в волосся
як торкаються шкіри сідають на квіти
як вимірюють відстань собою
довжиною незнаного лету
і як довго кружляють над нами
у відкритості і простоті...
ті метелики... літо.
22-25 червня, 2012
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
