marta | Дата: П`ятниця, 02.03.2012, 06:44 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| Останні простúрадла сірого, темного снігу, Розтанувши викрадуть крижини вини... Струмків відголосся не стримати бігу Живою водою наповнять джерела вони. І паростки-гілля вогні запалять зелені Кору пробиваючи, зморожену до глибини. Магнолії пупляхи цвітом іще незбагненні Щойно достигають у теплих долонях весни. Усі запитання і бруд зима забере з собою, Залишивши теплі й такі неповторні дні... М’якою з-під ніг вони проростають травою. Світ тихої музики знову належить мені.
11 березня, 2007
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |