| marta | Дата: Четвер, 02.02.2012, 21:47 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| холодне піднебесся в плетені стежки
тягло із сосен бурштинові струни-жили
і не вагаючись на чорне ворожили...
старезні плахти почепивши за вершки
скотилась марно краплина по щоці
самі собі ознака і прикмета...
поклигали по снігових заметах
чужо-словами безкрилі горобці
а у долині ані лати ні мечі
душа як є в батистовій сорочці
платила мито до і по відстрочці
пройшла крізь ніч не опиняючись вночі.
де талая вода мов оберіг
м'яко тече поміж деревами й камінням
у перетворенні невідання і вміння
Верба. Неділя. Всеколами доріг...
12 квітня, 2009
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
| krabat | Дата: П`ятниця, 03.02.2012, 02:22 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
|
можливо просто "тече"?
|
| |
| |
| marta | Дата: П`ятниця, 03.02.2012, 02:28 | Повідомлення # 3 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| тут саме м'яко... бо це важливо.
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
