marta | Дата: Четвер, 02.02.2012, 21:47 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| холодне піднебесся в плетені стежки тягло із сосен бурштинові струни-жили і не вагаючись на чорне ворожили... старезні плахти почепивши за вершки
скотилась марно краплина по щоці самі собі ознака і прикмета... поклигали по снігових заметах чужо-словами безкрилі горобці
а у долині ані лати ні мечі душа як є в батистовій сорочці платила мито до і по відстрочці пройшла крізь ніч не опиняючись вночі.
де талая вода мов оберіг м'яко тече поміж деревами й камінням у перетворенні невідання і вміння Верба. Неділя. Всеколами доріг...
12 квітня, 2009
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |
krabat | Дата: П`ятниця, 03.02.2012, 02:22 | Повідомлення # 2 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
|
можливо просто "тече"?
|
|
| |
marta | Дата: П`ятниця, 03.02.2012, 02:28 | Повідомлення # 3 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| тут саме м'яко... бо це важливо.
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |