| Степівчанка | Дата: Неділя, 15.01.2012, 01:24 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Хто ж то крадеться через вишняки –
Такий сутулий, „злякано - відважний”?
Сміється місяць у мої шибки
І озирається, мов злодій справжній.
Для чого ж поночі плестися бур’яном,
Напівзігнувшись, стишуючи кроки?
Та хто ж там причаївся під тинком,
Де кропива шмага зі злості щоки?
Здригнулись квіти у пахучім сні
В передчутті важливої крадіжки...
А я завмерла птахом у вікні,
Тримаю місяць за яскраві віжки...
А він шарпнувся в височінь стрімку –
І ллється світло з місячної чашки...
Та що ж ти робиш тут у квітнику?
Навіщо рвеш троянди і ромашки?
Я ж зараз натовчу тобі боки!
Ану стривай, квітникарю поганий!
Дивлюсь: мій брат порвав усі квітки
І в оберемку їх несе коханій.
В росу образа випала умить,
Коли його усмішка засіяла...
Та й я троянди згодна їй носить
Щовечора, щоб брата покохала...
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Неділя, 15.01.2012, 04:17 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| от-от, нехай увечері зриває, поночі нічого не видно, не так вирве, як витолоче...
гарно змальована сценка з життя.
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| vidok | Дата: Неділя, 15.01.2012, 13:25 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
