| Степівчанка | Дата: Четвер, 22.12.2011, 20:48 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Жебонить листопад, одягаючись у прохолоду,
Легкокрилий вітрець сушить золото мокре в селі.
Із цеберком прийшло до ставка синє небо по воду,
У якій перегіркли страждання мої і жалі.
Листопаде, постій, не біжи так по вічному колу!
І на скрипці не грай зазивальної для холодів.
Ти вже геть обтрусив мої думи, як листя, додолу –
І тепер у душі тільки жевріє болісний спів.
О, осіння печаль! Ти цілуєш її раз за разом,
Синю смужку небес прихиляєш їй до голови.
Я стомилася йти і чекати любов поза часом,
Не зови мене в путь і у мрії свої не зови.
Не чіпай хризантем – хай палають останнім букетом,
І не бийся в шибки, бо ще більше від цього пече!
Та не винна ж я в тім, що велів мені Бог буть поетом
І що хрест із жалів Він поклав на худеньке плече...
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Неділя, 25.12.2011, 17:58 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| чудова пісня... чи є уже музика?
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| лелека | Дата: П`ятниця, 30.12.2011, 16:03 | Повідомлення # 3 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Дуже сподобався ваш вірш, Людочка. Та я, насправді, захоплююся всіма вашими віршами. Наснаги вам, дорогенька!
|
| |
| |
