| Степівчанка | Дата: П`ятниця, 08.02.2013, 19:24 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Коли печаль торкнеться до душі –
Холодний вітер вицілує сльози...
Пташками з серця випурхнуть вірші –
Здивує небо ця метаморфоза!
І стане світ порожнім і сумним,
Як дві холодні і чужі долоні...
Свинцева хмара – темно - сірий дим –
Впаде рядном на мокре підвіконня...
Я не піду в полон холодних стін,
Вірші були там першим порятунком...
Схлипне ще сонна липа навздогін,
І спинить подих вітер поцілунком!
Я побреду в розхристані світи,
Де одинокість – болісна потреба.
Де загубився в плині часу ти,
А всі стежки ще й досі йдуть до тебе!
|
| |
| |
