| Степівчанка | Дата: Вівторок, 04.12.2012, 11:40 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Якби ж то перебігти низку літ...
Назад, назад - там сонячно й барвисто,
Де так спішить у простір часоліт,
Яким кермує золоте дитинство.
Де виспались запліднені сади,
Де бринькають у травах дзвінко роси,
Лечу, лечу я подумки туди,
Де літо вранці пахощі розносить,
Де в кришталях веселого струмка
Вихлюпуються сонячні зайчатка,
Де ще надійна дідова рука
Веде в життя із самого початку.
Та стежка круто вгору повела,
Між бур’янами, як гадюка, в’ється...
Попереду – ні міста, ні села,
Здається, грім у грудях, а не серце.
Біжу, іду – аж раптом листопад
Останнім листям позіхнув спросоння...
Ще ж не дійшла... Й не поверну назад...
Й нести так тяжко сонце у долонях...
|
| |
| |
