| Степівчанка | Дата: Неділя, 28.10.2012, 14:04 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Я так спішила у грайливий ліс,
Щоб жовтень на поляні зупинити,
Та дощ крізь віти нитями проріс
І схлипує печалями щомиті.
Здається, поруч дихають роки,
Які давно до мене вже байдужі.
І сірий день від поруху руки
Спіткнувсь і пада в лісові калюжі.
Який сумний дощу цього мотив -
Тривожний гімн осіннього прощання...
А ти ж мене у жовтні ще любив
І відгорів, як жовтий клен, востаннє...
Зірвала Осінь мій зухвалий план -
Тепер душа від смутку посивіє...
Тремтить дощу холодного туман,
І так болить у серці безнадія...
|
| |
| |
