| Степівчанка | Дата: П`ятниця, 05.10.2012, 23:32 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Жовтнева ніч напилася дощу
І перегіркла запахом горіха...
Я колисаю тишу і мовчу.
Заснула радість і нечутно диха.
Як тяжко на душі, болять думки,
Сутулить плечі обважніла мужність.
У глечику – засохлі будяки,
А в кожну шибку загляда байдужість.
Невже це я – за згорбленим столом
Перегортаю сторінки альбому?
Стікає біль засмученим чолом
І підсумовує роки і втому.
Згоріти можна від шмальких напруг!
Я йду на прю, на внутрішнє повстання!
Я мушу, мушу вибігти за круг
Й зламати долю – вперше чи востаннє...
|
| |
| |
