| Степівчанка | Дата: П`ятниця, 05.10.2012, 23:30 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Призахідне сонце
хлюпнуло вогонь упівнеба,
Ще трішки –
і зовсім погасне багряна свіча.
Голівки петуній
Від посмішок вигнули стебла,
Бо вечір по небу
ганяє блідого м’яча.
О, подружко Осінь!
Ходу зупини на хвилину!
Як стукають лунко
твої золоті каблучки!
Присядь біля мене –
думки недоречні покину.
Я плакати хочу?
Ну що ти! Якраз навпаки!
Яка ж ти красива!
А ніч вереснева ще тепла.
Я прошу тебе
не лякати дощами пташок.
А серце моє
від жалів і від болю затерпло...
Забий у проблеми
мої металевий цвяшок.
Скажи, тільки чесно,
мене причаровуєш нащо,
До стомлених вій
доторкнувшись кленовим листком?
О, подружко Осінь,
все зміниться скоро на краще.
Й печаль відпече
під твоїм золотим каблучком.
|
| |
| |
