Степівчанка | Дата: Середа, 04.07.2012, 23:39 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Життя мене загнало в темний кут – Якась така безглузда недоречність. Серед життєвих прикрощів – маршрут Невдач і скрути в темну безкінечність.
Летить кортеж моїх проблем і бід... Ну що йому зупинки придорожні! І навіть неосяжний небозвід Здається ситом чорним і порожнім.
То як воно – котитися згори, Коли від страху забиває подих? Хоч плач, кричи чи з Богом говори, Хоч в небо лізь на верхній сьомий поверх!
Годинник відбиває кожен крок... Я так боюся здатися без бою! Бо темний кут для мене – справжній шок, Як по душі жалкою кропивою!
Реве цей кут від грішних балачок, Згинає простір силою докорів... Затисну душу міцно в кулачок – І в небо! Геть! Під цокання підборів.
|
|
| |