Степівчанка | Дата: Четвер, 26.04.2012, 23:05 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Не віримо в казку, та повниться зорями світ, І місяць рогатий розштовхує темряву ночі. Ходімо до саду. Там піниться яблуні цвіт, І вітер цілунками скроні легенько лоскоче...
Ходімо, мій друже, безсоння – то вицвілий сум. Не варто примари – печалі в душі колисати. Нап’ємося ночі і перших весняних парфум – Й забудуться відчай і смуток, і зболені втрати.
Не треба гадати, чи збудуться мрії, чи ні. Погляньмо у небо, зігріймо долоні в долонях. Та тільки б не згаснути, наче досвітні вогні, Та тільки б не плакати нам від хмільного безсоння.
Ходімо до саду у темінь відкритих воріт... Та хто ж то нас кличе? Чи, може, то вітер шепоче? Не віримо в казку, та повниться зорями світ, І місяць рогатий розштовхує темряву ночі.
|
|
| |