| Степівчанка | Дата: Неділя, 15.04.2012, 18:20 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Коли день притомився і враз від проблем згорбатів,
Ці вечірні ознаки смеркання і суму знайомі,
Дивний сонячний ангел до мене в кватирку влетів –
Й поселилося світло в моєму похмурому домі.
Він присів у кутку біля двох посивілих ікон,
Примостившись незручно вгорі на запиленій шафі,
Посміхнувся осяйно і взяв мою душу в полон,
Ледь торкаючи промені – струни на сонячній арфі.
З того часу життя потекло у новій площині,
Я щовечора бігла щаслива з роботи додому,
Бо мелодії світлі наспівував ангел мені,
Й рожевіла любов на щоках, на обличчі блідому.
Не казав, чого тут, що його у мій дім привело,
Переводив розмову на милу балачку і жарти,
А коли випадково підняв обважніле крило –
Я побачила рану, як полум’я буйної ватри.
Боже правий! Мій друже, та де ж ти поранився так?
Та то ж нам все здається, що небо і космос безпечні!
Лікувала молитвами й словом приємним на смак –
Жовта кров золотилась, і болі стихали сердечні.
А коли роздивилася: полум’я в рані згаса,
У душі забриніли потреба прощання й тривога...
Відчинила вікно – що ж, лети, дорогий, в небеса!
Там твій сонячний дім і дорога до Батька, до Бога!
Стрепенулось крило, загойдався залюблений світ!
У кімнаті засяяло так, що аж очі прикрила!
Чула музику дивну, легесенький вітер – політ,
Розливалось тепло, шерхотіли віддалено крила...
Стихла музика... Сонце зів’яло в моєму вікні...
Білий світ помарнів, ніби вицвіла ситцева хустка...
З дня народження іншого ангела Бог дав мені,
Та без цього зіяє в душі одинокістю пустка.
Добре знаю, що ангел опікує душу чиюсь.
Та душа потерпала весь час, як хворів той у мене.
Я за нього ночами тривожусь і Богу молюсь,
І випрошую ангелу милості й світла натхненно.
І тепер аж два ангели, впевнена, люблять мене...
Жаль, Всевишній не дав досконалих нам слуху і зору.
Хай святиться життя і буття неземне і земне!
О! Співає мій ангел в потоках небесного хору...
|
| |
| |
