| Степівчанка | Дата: Четвер, 29.03.2012, 23:18 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Я пробігла життям,
перед батьком прошкуючи в пекло.
З кожним роком складала
на плечі все тяжчий вантаж.
Схаменулась, коли
окрай поля вже добре присмеркло,
Коли втома і мудрість
підбили мій пройдений стаж.
Я не брала кар’єру,
пітніючи заздрістю, штурмом
І ще й досі в роботі
згораю, випалюю фальш.
Скільки ж били мене
буревії проблемами й струмом,
Відкидали від щастя,
удачі і сонця найдальш!
Не нажила скарбів,
тож і заздрість не душить за горло.
Віддаючи останнє,
раділа свободі вітрів.
Розливала любов –
і ставала щаслива і горда,
Що мій світ майорить
різнобарв’ям усіх кольорів.
Що ж я мовчки стою,
обраховую похибки серця,
Вивертаючи совість
до самих найтонших рубців?
У поета, повір,
на обличчі написано все це
Жирним розчерком пер,
світлотінню простих олівців.
|
| |
| |
| vidok | Дата: П`ятниця, 30.03.2012, 01:06 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
